Утопленик

Сім віків у глибині вод морських, на самому дні
Сім віків серед риб піраній, мурен, морських котиків
Довгих сім віків тому, мій корабель зі скарбами затонув
Я закований у ланцюги любові яка полонить. Ламіна.

пр-в
Відпусти Ламінарія мене на волю
Відпусти Ламінарія я ще живий
Відпусти Ламінарія відповідає:
– Ти моє серце утопленик!

Ламіна, ти мій бог, ти моя радість, моя любов
Ну, не плач, зрозумій, я в цьому світі чужий. Ламіна.

Приречений назавжди нескінчено блукати
В безодні морських глибин привидом сумним.

Музика та слова
Сичова Андрія Петровича
написано: 01/01/2003р.
Copyright © 2008-2011 — Катрусин Кінозал
Створення, обслуговування сайту — Богдан Дроздов