Зорепад

Скільки ще пливти туди, вже не вистачає сил.
Очі стомлені, сумні, благають відпочити.
Так далеко дивний край, назва йому Рок-н-рол.
Та не той, що на землі, та не той, що під водою.

Там вода, свіжа роса, теплий перлистий пісок.
Сонце ніжно обіймає, вичавлюючи сок.
Пестить заколисливо музики чарівний звук,
Рок-планет вічний парад, експресивний зорепад.

Багато не допливе, ти не плач, моя сестра.
Різні долі у людей творчих – життя, забуття.
Твої сльози – тяжкий сум, тих кого з нами нема.
Сипле з неба срібний град, депресивний зорепад.

Музика та слова
Сичова Андрія Петровича
написано: 05/04/2003р.
Copyright © 2008-2011 — Катрусин Кінозал
Створення, обслуговування сайту — Богдан Дроздов